Page 7 - Ви смерть подолали - вам смерті немає

Нажаль, мені не пощастило поспілкуватись зі своїми
прадідусем, прабабусею та прапрадідусем, але я дещо знаю про
них зі слів моїх батьків, бабусь та дідусів. Вважаю, що кожен
повинен знати своє минуле. Особливо, коли рідні люди відіграли в
ньому важливу роль.

Дідусь моєї мами, Сикса Михайло Іванович, народився
1 січня 1922 року, в селі Тулиголове. Коли йшов на війну,
виповнилося 22 роки. Він не дуже любив розповідати про події,
пов’язані з Великою Вітчизняною війною, тому про нього відомо
не дуже багато. Я знаю, що прадідусь дійшов до Берліну, навіть
брав участь у звільненні людей з одного з концтаборів. Йому
доводилось йти проти ворожих танків з гвинтівкою в руках і
майже без патронів. Після поранення, до останніх років життя, в
голові у нього залишились осколки.

Ім’я мого прадідуся занесене до «Книги бойової слави
Кролевеччини» Федора Степановича Яковенка.

Ось деякі відомості з «Книги бойової слави Кролевеччини»
Федора Яковенка:

Сикса Михайло Іванович, 1922 р.н. Молодший сержант. У
бойових діях з 03. 1944 р. по 03.1945 р. у складі 1050 СП 301 СД.
Поранений.
Нагороди: Орден Вітчизняної війни І ст., Червоної Зірки, медаль
«За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «50 років
Перемоги у Великій Вітчизняній війні».

Подані матеріали в книзі засвідчують участь
воїнів Кролевеччини у всіх оборонних
і визвольних боях, що проходили на
території Радянського Союзу.

5