Page 3 - Сторинками родинного альбому

Рід, родина, родовід… Задумуюся й розумію, що
родина – не просто люди, які проживають під одним
дахом. Це тісна єдність рідних людей, які представляють
покоління - від найменшого члена сім’ї до дідусів
сивочолих, шанованих прабабусь.

Це та тиха гавань, де завжди нас чекають, де кожного
розуміють і найбільше люблять.

Рід – це ще й велике дерево, а на ньому гілочки-діти, які
швидко ростуть, міцніють, бо живляться соками великої гілки –
сім’ї. Ми часто запитуємо у себе, своїх батьків, учителів, що є
найсвятіше й найголовніше в житті людини? На це питання можна
відповісти словами В.Бобринського :

А хто дає той напрямок – дорогу,

Чого не мав, без чого я тинявсь,

Хто вчить дітей ходить, Молитись Богу,

Одна відозва є на це - сім’я!
Сім’я починається в кожного з нас від народження. «Тільки
родина – як вічна зернина на невмирущому полі життя»- так співав
Назарій Яремчук.
Родовідна пам'ять – це унікальне явище в українському
побуті, але, на жаль, не дуже актуальне для сучасних родин.
У нашому селищі є родина у якій пам'ять про своїх предків є
природною потребою. Це велика, дружна сім’я Рябух.
Одна із наймолодших гілочок цього родоводу - Артем
Міщенко.
Його розповідь, почута від бабусі, лягла в основу цієї роботи.