Page 4 - Книга пам'яті мого роду - Сідорко іван Митрофанович
P. 4
22 червня, без об’яви про війну, фашистська Німеччина напала на
Радянський Союз, і стрімко ввірвалася далеко вглиб країни. Війна мобілізувала
всіх - чоловіків, жінок і навіть дітей. Немало ще зовсім юних, які не бачили
справжнього життя, хлопчиків та дівчаток, разом з дорослими стали
відстоювати честь і незалежність своєї Батьківщини. Військам активно
допомагали народні месники і партизани. Нерідко це були цілі родини, які
надавали велику допомогу у розгромі ворога.
Іван Митрофанович, незважаючи на юний вік, відразу пішов на фронт.
Почуття глибокого патріотизму, незламна віра в перемогу, щира любов до
рідної землі вели бійця через усю війну аж до самого Берліна. Зустрічався він
із союзницькими військами на Ельбі. Не раз був у такій колотнечі, що
здавалося, живим з неї не вибратися. Але витривалість, сміливість, мужність,
солдатська виправка виручали завжди. Навіть після важких поранень,
госпіталів знову повертався у стрій. Він служив у 71-му мінометному полку
102-ї Далекосхідної Новгород-Сіверської Ордена Леніна Червонопрапорної
Ордена Суворова стрілецької дивізії.
Любив Іван Митрофанович, тамуючи біль серця, розповідати про війну.
«Швидко летять роки, зникає з пам'яті багато подій, але пережите в роки
Великої Вітчизняної війни і сьогодні не стерлося. Особливо, бої за Новгород-
Сіверський. Вереснь 1943 року забути не можна. Підійшли ми тоді до красуні-
Десни, намагалися з ходу форсувати річку, але не вийшло. У німців був правий
високий берег і велика лінія оборони, а перед нами була Десна, яка тут досягала
ширини до 170 метрів. Командир полку Матронін дав наказ на підручних
засобах переправитися на острівець, що поріс лозою. З настанням темряви
замаскувалися лозою, згодом надійшло підкріплення. Наступної доби з
важкими боями форсували Десну, "вп'ялися в крутий правий берег, а потім,
при взаємодії з іншими родами військ, посилили наступ, визволили древній
Новгород-Сіверський. Багато епізодів було на війні, та хіба можна всі їх
розповісти? Я вам трохи розповів лише про звільнення Новгород-Сіверського, а
попереду було майже два роки війни. Після Новгород-Сіверського було
форсування Дніпра, звільнення багатостраждальної землі Білорусії. При
форсуванні Дніпра Іван Митрофанович був поранений. Після госпіталю
повернувся в частину, згодом, з важким боями визволяли Гомель, а потім
Радянський Союз, і стрімко ввірвалася далеко вглиб країни. Війна мобілізувала
всіх - чоловіків, жінок і навіть дітей. Немало ще зовсім юних, які не бачили
справжнього життя, хлопчиків та дівчаток, разом з дорослими стали
відстоювати честь і незалежність своєї Батьківщини. Військам активно
допомагали народні месники і партизани. Нерідко це були цілі родини, які
надавали велику допомогу у розгромі ворога.
Іван Митрофанович, незважаючи на юний вік, відразу пішов на фронт.
Почуття глибокого патріотизму, незламна віра в перемогу, щира любов до
рідної землі вели бійця через усю війну аж до самого Берліна. Зустрічався він
із союзницькими військами на Ельбі. Не раз був у такій колотнечі, що
здавалося, живим з неї не вибратися. Але витривалість, сміливість, мужність,
солдатська виправка виручали завжди. Навіть після важких поранень,
госпіталів знову повертався у стрій. Він служив у 71-му мінометному полку
102-ї Далекосхідної Новгород-Сіверської Ордена Леніна Червонопрапорної
Ордена Суворова стрілецької дивізії.
Любив Іван Митрофанович, тамуючи біль серця, розповідати про війну.
«Швидко летять роки, зникає з пам'яті багато подій, але пережите в роки
Великої Вітчизняної війни і сьогодні не стерлося. Особливо, бої за Новгород-
Сіверський. Вереснь 1943 року забути не можна. Підійшли ми тоді до красуні-
Десни, намагалися з ходу форсувати річку, але не вийшло. У німців був правий
високий берег і велика лінія оборони, а перед нами була Десна, яка тут досягала
ширини до 170 метрів. Командир полку Матронін дав наказ на підручних
засобах переправитися на острівець, що поріс лозою. З настанням темряви
замаскувалися лозою, згодом надійшло підкріплення. Наступної доби з
важкими боями форсували Десну, "вп'ялися в крутий правий берег, а потім,
при взаємодії з іншими родами військ, посилили наступ, визволили древній
Новгород-Сіверський. Багато епізодів було на війні, та хіба можна всі їх
розповісти? Я вам трохи розповів лише про звільнення Новгород-Сіверського, а
попереду було майже два роки війни. Після Новгород-Сіверського було
форсування Дніпра, звільнення багатостраждальної землі Білорусії. При
форсуванні Дніпра Іван Митрофанович був поранений. Після госпіталю
повернувся в частину, згодом, з важким боями визволяли Гомель, а потім
