Page 9 - Пам'ять про війну священна
P. 9
Скребець Володимир

Приходили короткі вісточки, зрідка фотографії. Як їх чекала матуся! А потім
похоронки… Першим загинув Саша. Куля наздогнала солдата. Прапрабабусі
призначили гірку пенсію за загиблого сина – Скребця Олександра Івановича. Потім
прийшла похоронка на Дмитра. Очевидець його смерті – грунянин Капуста Дмитро
Кіндратович, який повернувся з війни живим, розповідав прапрабабусі, що осколком
снаряда Миті відірвало голову. Горе матері було безутішним.

Третій син – Скребець Володимир Іванович – мій рідний прадідусь, рідний
дідусь мого тата, Туніка Ігоря Володимировича, тато моєї бабусі. Народився 18
березня 1923 року. Мобілізований на фронти Другої світової війни 14 липня 1941
року Кіровським міським військкоматом міста Дніпропетровська. Спочатку був
направлений у місто Тбілісі на навчання в 10-й окремий лінійний полк курсантом-
телефоністом. Після закінчення навчання був направлений в 287-й окремий
батальйон зв’язку, де служив командиром відділення, потім командиром взводу
зв’язку. А з листопада 1943 року став телефонним майстром до закінчення війни. В
одному з боїв був поранений. Та знову став у стрій. Дослужив у Грузії до грудня
1945 року. Був нагороджений медаллю «За оборону Кавказа» і медаллю «За победу
над Германией», та всіма ювілейними медалями.

9
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14