Page 7 - Пам'ять про війну священна
P. 7
Початок далекого 1941 року. Помирає прапрадід Іван і прапрабабуся
залишається з найменшим сином, Віктором. Перед самою війною, раннього ранку,
сниться їй віщий сон… Ніби високо в небі серебряться навхрест складені виделки.
Вони летіли назустріч їй, нагадуючи страшних потвор, а потім до хати увійшов
старий сивобородий дід і сказав: «Чуєш, Антоніно, війна!»

Моя прапрабабуся схопилася з ліжка. Їй перехопило дух. Кинулась до сина
Віті. Він спокійно спав. А вранці, 22 червня 1941 року, в селі Грунь по радіо було
оголошено страшну звістку про те, що Гітлер розпочав неоголошену війну проти
нашої країни.

Розпочалася війна… Жах охопив материнське серце моєї прапрабабусі. Два
сини, Дмитро і Олександр, вже були на фронті. Третій, Володимир, виправив рік
народження з 1923 р. на 1922 р. і з Кіровського РВК міста Дніпропетровська був
призваний до лав Червоної Армії.

7
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12