Page 5 - Пам'ять про війну священна
P. 5
Пам'ять живим потрібна!...
Так я хочу розпочати «Книгу пам’яті мого роду». А рід мій був великий.
Коріння мого родового дерева сягає у глибину століть.
Чи думали мої прапра, що я, їхній нащадок, Тунік Євгеній, буду дослідником,
пошуковцем, який писатиме про них більше, ніж через 100 років?
Мабуть, що ні. Бо хіба такі молоді, такі красиві, закохані і щасливі, могли
передбачити, що їх чекають такі жорстокі історичні випробування?

На звороті фото вказана дата:
«1915 года, Мая, 10 дня».

Це моя прапрабабуся – Саливін Антоніна Григорівна (1896 р. н.) – у дев’ятнадцять
років яка на «відмінно» закінчила три класи Грунської церковно-приходської
школи, а потім Зіньківське повітове училище. Закрійницею вона
навчала у селі Грунь на курсах шиття молодих дівчат.

Поряд з прапрабабусею і мій прапрадід – Скребець Іван Сильвестрович (1895
р. н.) у двадцять років. Прапрадід Іван працював столяром. До всього був музично
обдарованою людиною, грав на всіх струнних інструментах, мав гарний голос. Цю
любов до музики передав у спадок своїм дітям, особливо Олександру
(майбутньому учителю) і найменшому синові – Віктору.

5
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10