Page 28 - Пам'ять про війну священна
P. 28
А сестри — Наталія, Антоніна, Катерина, брат Микола з дружиною Вірою і
сином Михайликом, вирушили в Севастополь
у село Гончарне, щоб віддати останню шану своєму найстаршому брату —
Рогальському Михайлу Петровичу. Там їх радо зустріли, привітали як рідних,
шанували. А мої рідні поклали квіти, сфотографувались і залишили для мене
пам’ять великої любові
до рідні.

І я переконався, «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!..»
доки жива пам'ять роду!

28
   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33