Page 17 - Пам'ять про війну священна

облозі три місяці. Дійшов до Австрії. Біля озера Балатон отримав сильну контузію.
Був засипаний землею. У частині вважався загиблим. Матері пішло
повідомлення про смерть сина. Але його знайшли санітари і
направили до шпиталю.

А вдома, хоч і справили помини по синові, сестра
не хотіла вірити у смерть брата і написала листа в Москву. Звідти
відповіли, що солдат, Берюх Михайло Григорович, у списках
загиблих не значиться. Одночасно з цим листом-відповіддю
приїхав у відпустку і Михайло.

Яка це була радість для згорьованої матері. Це було рідкісне
чудо. Недарма матері все своє життя чекали з війни своїх синів,
дружини — чоловіків.

Після відпустки Берюх Михайло Григорович іде служити в
Армію, в морфлот. Іще на чотири роки.

Нагороджений орденами: «Великої Вітчизняної війни» ІІ ст.,
«За мужність» ІІ ст.

Медалями: «За боевые заслуги»,
«Георгий Жуков»,
«ХХХ лет Советской Армии и Флота»,
«Захиснику Вітчизни»,
«60 лет Победы в Великой Отечественной
войне 1941-1945 гг.»,
«60 років визволення України від
фашистських загарбників»

На честь 60-річчя Перемоги у Другій світовій війні був
нагороджений у місті Києві іменним годинником від Президента України Леоніда
Даниловича Кучми .

17