Page 8 - Спогади зі сльозами на очах

27 липня було звільнено Білорусь. 82

дивізію було переформовано і перекинуто до

Прибалтику в складі 3-го Прибалтійського

фронту. Одним з бойових завдань був прорив

оборони ворога на ділянці західніше Харгли і

просунутися в напрямку Валмієра та

Смілтене.

В період з 20 вересня по 30 жовтня

Під час перепочинку з бойовою частини 601 стрілецького полку пройшли з

подругою Машою Андросовою боями понад 200 кілометрів звільнивши при

цьому 155 населених пунктів. Батальйон Зіни Павлівни був учасником

звільнення Риги.

Далі війська просувалися територією Литви. Дуже тяжким був цей шлях

болота, трясовини більшість речей доводилось переносити на собі, одяг

постійно мокрий. І приємним спогадом була мить, коли 82 Краснознаменну

Ярцевську дивізію було нагороджено орденом Суворова. Проведено Святковий

мітинг, навіть артисти приїжджали на передову, саме тоді прозвучала обіцянка:

якнайшвидше звільнити Литву, адже суворовці не можуть пасувати перед

труднощами.

В листопаді 1944 року до полку прийшло поповнення. У складі 61-ої

армії 82-а Ярцевську стрілецьку дивізію переводили в Польщу, на 1-й

Білоруський фронт, який на той час почав готувати Вісло-Одерську операцію.

Здається, навіки закарбувався в пам’яті Зіни Павлівни жорстокий

кровопролитний бій біля річки Пилиця, саме там їх батальйон потрапив в

оточення. Дуже хотілося їсти, сухий пайок закінчився, бойова подруга Маша

побачила вбитого німця у нього в мішку були сухарики їх і їли, а воду пили з

калюж. Бойові побратими прийшли на допомогу, ворог почав відступати,

попереду звільнення Варшави.

Приходять на згадку жахливі картини катувань та знущань з полонених в

концтаборі в районі Берднар, який їм довелось звільняти. Перші солдатики,