Page 13 - Рокам ніколи пам'яті не стерти
P. 13
Саме в Чехословаччині він дізнався, що буде учасником Параду
Перемоги в Москві. Щоб поїхати на ці святкування, усією дивізією довелося
шукати моєму прапрадіду одяг і взуття. Адже все, що було на ньому, давно
зносилося, було не один раз залатане й зашите, вигоріле під сонцем.
Товариші поділилися всім, що в кого було в найкращому стані: чоботи,
галіфе, гімнастерка - усе «підігнали» по зросту й розміру.

Бабуся розповідала, що на власні очі не один раз бачила свого діда на
Параді Перемоги, коли показували по телебаченню фільм «Маршал Конєв».
Він вирізнявся серед інших статурою, приємною зовнішністю і оператор не
один раз зупиняв об’єктив на ньому.

Москва

24 серпня 1945 року прапрадід демобілізувався. Удома його чекала
сім’я. Треба було будувати дім, давати освіту дітям. До 1949 року працював
ковалем в РТС, потім завідуючим кафе в нашому селі, охоронцем у банку
«Україна».

Моя прабабуся Марія народила мою бабусю, Діану Борисівну в 1957
році. Через місяць прапрадід став пенсіонером і отримав пенсію в розмірі 17
карбованців 10 копійок. Він прожив довге і яскраве життя.

Народившись у 1900 році, він став свідком революції 1905 року,
відгомін якої дійшов до Хотіні арештами робітників панської економії, де
малий Омелько пас гусей з 5 років.
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18