Шапка
40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 51 тел./факс 8(0542) 22-00-82 E-mail:sodb@ukr.net
Menu2
Menu1
Menu1
Menu1
Menu4
Menu5
Menu3
Menu16
Menu3
Menu5
Menu14
Menu3
Menu3

Ярослав Мудрий – князь київський


    Ярослав Мудрий – Великий князь київський, державний діяч часів Київської Русі, видатний будівничий, полководець, дипломат, покровитель освіти та книгорозповсюдження. Правив у Києві в 1016–1018 та у 1019–1054 рр. Ярослав був одним із синів Великого князя київського Володимира. Визначення «Мудрий» йому дали літописці, і воно стало своєрідним символом діянь князя, котрий зумів утриматися при владі у Києві аж 35 років.

   Українські історики припускають, що Ярослав Мудрий народився в Києві приблизно у 978 році, деякий час жив у с. Предславине, неподалік міста, разом із матір’ю, полоцькою княжною Рогнідою. Після запровадження християнства як державної релігії при хрещенні дістав ім’я Юрій (Георгій). Здобув гарну освіту, навчаючись в одній зі шкіл для дітей привілейованих верств, заснованій його батьком. Із краєзнавчих джерел відомо, що у віці 15–16 років нащадків руських князів відсилали на удільні столи. Ярослава відрядили до Ростова, де він правив з десяток літ. Згодом недовго, років п’ять, княжив у Новгороді, виплачуючи Києву щорічну данину.

    У 1019 році став Великим князем. За час свого князювання доклав чимало зусиль для зміцнення держави. Здійснив низку блискучих походів проти печенігів і назавжди відкинув їх від кордонів руських земель. Розбудував Київ, заклав великий храм Святої Софії, а в ньому заснував бібліотеку. Продовжуючи справу свого батька, великого київського князя Володимира, у поширенні освіти, Ярослав заснував у містах школи, у великих містах країни було створено книжкові майстерні, а переписування книг вважалося надзвичайно важливою та престижною справою. В Софійському соборі в Києві було зібрано велику кількість книжок. Більшість із них – переклади з іноземних мов, були церковними, богослужбовими. Крім них, широкого поширення на Русі набули трактати з історії, філософії, права, природничих наук.

    Є припущення, що в Києві при монастирях існували й навчальні заклади вищого типу, де студіювали історію, літературу, богослов’я, природничі науки.

    Значну увагу князь Ярослав приділяв розбудові Києва. Він оточив місто великим валом із глибоким ровом та із стіною на валу. До міста можна було потрапити через Жидівські (пізніше Львівські), Лядські та Золоті ворота. Останні дістали свою назву через позолочені бані церкви Благовіщення, що височіла над ними.

    Однією з найвизначніших споруд, які Ярослав звів у Києві, був собор Святої Софії. Для його будівництва було запрошено найкращих майстрів із Візантії, які прикрасили унікальну за архітектурою споруду численними мозаїками, фресками, білим мармуром, червоним овруцьким шифером, бронзою, золотом. Нині собор внесено до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

   Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. Помер 20 лютого 1054 р. Був похований у шеститонному мармуровому саркофазі в Софії Київській.

    Перед смертю Ярослав зібрав синів та заповів їм жити у мирі та злагоді, проте нащадки князя не дотрималися батькових настанов. Ярославичі дбали головним чином про примноження земель.

    На згадку про князя Ярослава в багатьох українських містах названо вулиці. На його честь також названо багато навчальних закладів, зокрема Національний юридичний університет (м. Харків), різні заклади культури, наприклад Національна бібліотека України (м. Київ), благодійні фонди та премії.


Пам'ятник у м. Біла Церква

    Нині Ярославу Мудрому встановлено пам’ятники в Києві, Харкові та в закладеному ним у 1032 р. місті Біла Церква, що на час заснування називалося Юр’їв (Гюргев).

    У 1995 р. в Україні засновано президентську відзнаку «Орден князя Ярослава Мудрого» п’яти ступенів, а у 2000–му орден став державною відзнакою для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету нашої країни, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність.

    Пам’ятник великому князю Ярославу Мудрому в Києві розташовано в одному з найбільш значимих історичних місць столиці України — у сквері біля Золотих воріт. Автором ескізу монумента Ярославу Мудрому виступив відомий скульптор, кінорежисер й драматург Іван Кавалерідзе.

    1838 року у Києві на честь Ярослава Мудрого названо вулицю, 1955 – провулок. Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкноті номіналом 2 гривні.


Історичні цікавинки…

Чому дипломатія краща за війну?

    Ярослав Мудрий воювати не любив. Князь завжди надавав перевагу миру над війною. Справа в тому, що у Ярослава була хвороба, яка ще в дитинстві вразила тазостегновий і колінний суглоби, унаслідок чого з часом права нога правителя Київської Русі стала коротшою за ліву. Він шкутильгав, не любив їздити верхи. Саме тому князь не був прихильником військових походів, оскільки не міг брати безпосередньої участі в битвах.

Щасливий у шлюбі

    Джерела фіксують факт, що в Ярослава було кілька дружин. Так, першою дружиною князя стала Анна, яка подарувала йому сина Іллю.

    Однак справжнє сімейне щастя Ярослав здобув у шлюбі з донькою норвезького короля Олафа Інгігердою. Норвезька принцеса, перебравшись до Київської Русі, отримала давньогрецьке ім’я Ірина, що в перекладі означає «мир», «спокій».

    Саги та легенди зберегли чимало цікавої інформації про вплив красуні Інгігерди на свого чоловіка. Закоханий Ярослав збудував у стольному граді храм, названий на честь святої покровительки його дружини Ірини.

    Живучи щасливо на землі, подружжя не розлучилося і після смерті. Ірини не стало в 1051 р. Ярослав заповів після завершення свого життєвого шляху поховати його в одному саркофазі із коханою дружиною. У 1054 р. бажання київського князя було виконане. Це єдиний нині відомий факт подібного поховання в Київській Русі.

«Ярославле серебро»

    Продовжуючи справу свого батька Володимира, Ярослав, ще княжачи в Новгороді, запровадив карбування власної срібної монети. На одній стороні розташовувалося зображення покровителя Ярослава святого Георгія, на другій — тризуб із написом «Ярославле серебро».

«Тесть Європи»

    Київ часів Ярослава називали «другим Константинополем». Могутність Київської Русі була визнана всією Європою. Авторитет Київської держави підкріплювався також династичними зв'язками. Породичатися з київським князем прагнули багато європейських монархів.

    Краса, чесноти та освіта дочок Ярослава Мудрого були відомі далеко за межами Київської Русі. Вони чудово знали історію, говорили декількома мовами, були знайомі з медициною, уміли вишивати шовком і золотом.

    Доля князевих дочок була вирішена батьком ще змалку: вони були призначені в дружини європейським монархам, щоб через династичний шлюб зміцнити могутність Київської Русі. Сам Ярослав був одружений з дочкою шведського короля, одна його сестра взяла шлюб із польським королем, друга — з угорським герцогом. Сини київського князя взяли за дружин польську, візантійську та німецьку княжен. Дочка Єлизавета, прозвана за тонкий стан Шовковинкою, жила в похмурій Скандинавії, вийшовши заміж за норвезького короля Гарольда, Анастасія поїхала до Угорщини, на синій Дунай. До Анни ж посватався французький король. Не випадково Ярослава Мудрого прозвали «тестем Європи». Династичні шлюби були гарантією нехай і хиткої, але безпеки держави.

Використана література:

  1. Андрейко, А. Г. Виникнення бібліотек. Бібліотеки давнини : [бібліотечний урок для учнів 5–9 класів] / А. Г. Андрейко // Шкільна бібліотека. – 2014. – № 9. – С. 61–63.

2. Вдовченко, Леся. Відома й чута у всіх кінцях землі : Київська держава (Русь–Україна) Ярослава Мудрого : історія України : 7 клас / Вдовченко, Леся // Історія України (Шкільний світ). – 2017. – № 20. – С. 8–14. – Бібліогр.: с. 13.

3. Від стін печер – до друкованої книги! // Шкільна бібліотека плюс. – 2011. – № 18. – С. 10–21.

4. Загарія, Тетяна. Славетні сини і дочки України : бінарні уроки у 5–11–х класах / Загарія, Тетяна // Українська мова та література (Шкільний світ). – 2016. – № 9–10. – С. 17–58. – Бібліогр.: с. 58.

5. Заремба, Олена. Славна Україна іменами : [віршовані рядки, присвячені українським державним і культурним діячам] / Заремба, Олена // Історія України (Шкільний світ). –
2015. – № 23. – С. 14–16.

6. Звєрєва, Наталя. Королева Анна / Звєрєва, Наталя // Історія для допитливих. – 2011.– № 1 (січень). – С. 18–23.

7. Левітас, Ф. Л. Мандрівка стародавнім Києвом : подорожуємо реально та заочно /
Ф. Л. Левітас // Позакласний час. – 2015. – № 5. – С. 34–36.

8. Нестеренко–Капалєт, Людмила. Нестор мав рацію: Софія – дітище Ярослава Мудрого: [про час закладення Софії Київської] / Нестеренко–Капалєт, Людмила // Українська культура. – 2010. – № 5–8. – С. 16–21.

9. Перша бібліотека Русі–України // Історія України (Шкільний світ). – 2017. – № 2. – С. 3.

10. Рогальчук, Л. Названий історією Мудрим : до 1040–річчя від дня народження Ярослава Мудрого (978–1054) / Л. Рогальчук // Дати і події: календар знаменних дат. – Київ, 2017. – 2018, 1–е півріччя, № 1. – С. 10–14. – Бібліогр.: с.14.

11. Солонська, Наталія. Князівська бібліотека ХI століття в Києві: до 1000–річчя Софіївського собору : [про першу бібліотеку на Русі] / Солонська, Наталія // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 11. – С. 41–43. – Бібліогр.: с. 43.

12. Стельникович, Сергій. Ярослав Мудрий: штрихи до портрета / Стельникович, Сергій // Історія України (Шкільний світ). – 2014. – № 19. – С. 26. – Бібліогр.: с. 26.

13. Стефанчук, Г. П. Київська Русь за часів правління князя Ярослава Мудрого : урок: 7 клас / Г. П. Стефанчук // Історія та правознавство. – 2011. – № 9. – С. 24–26.



Краєзнавчий блог: Рідний край вивчай та знай

АКТУАЛЬНІ
РУБРИКИ

Сторіччя Української революції
1917-1921 рр.


Ярослав Мудрий - князь київський

Сумщина олімпійська

Краєзнавчий атлас Сумщини

Благодійні акції
Анализ веб сайтов