СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1123 км²
Населення: 16 464 (на 1.02.2016)

Середина-Буда заснована у 2-й пол. XVII ст. старообрядцями, виселеними з Росії. Населення збільшувалося за рахунок селян, які тікали з Правобережної України. У 1689 р. гетьман Мазепа подарував село своєму прибічнику Гамалею, а потім воно то переходило в «державні маєтності», то верталось до гетьмана. Селяни, щоб вижити, займалися ремеслами. Особливо процвітало виноробство. У 2-й пол. XVIII ст. торгівля горілкою стала для серединобудців найбільш прибутковою справою. Сулія з горілкою - «історична» візитівка району.

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 943.5 км²
Населення: 23 816 (на 1.02.2016)

Знахідки археологів свідчать, що люди в цих краях жили ще в III тисячолітті до н.е. Певний час селище належало гетьману Мазепі, потім Петро I передав його Андрію Меншикову, а в 1764 р. Катерина пожалувала його Івану Неплюєву, нащадок якого, Микола Миколайович, створив Трудове братство, уславивши Ямпільщину. Сам же Микола Неплюєв став обличчям району.

Уродженцем району є Іван Швець – український радянський вчений у галузі теплоенергетики, дійсний член АН УРСР (з 1950), академік, доктор технічних наук, професор.

ГЛУХІВСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1700 км²
Населення: 23 087 (на 1.02.2016)

Історія Глухівського району — це історія Сіверських земель. Місто вперше згадується в Іпатіївському літопису 1152 р. як місто Чернігівського князівства. Від середини XIII до середини XIV ст. місто було центром Глухівського удільного князівства, залежного від Золотої Орди. 1503 р. увійшло до складу Російської держави. У 1618 р. відійшло під владу шляхетської Польщі. У 1654 р. глухівчани присягнули на вірність Російській державі. Місто стало центром однойменної сотні Ніжинського полку, отримало Магдебурзьке право. У 2-й половині XVII ст. Глухів став одним із найбільших в Україні центрів із виготовлення мідних виробів, а до кінця 18 ст. – великим промисловим і одним із найбільших в Україні культурних центрів. Тут більше 30 років існувала перша в Україні і Росії школа підготовки співаків і музикантів для придворного хору і оркестру; єдина в Лівобережній Україні книжкова крамниця, бібліотека на 1200 книг, кріпосний театр гетьмана Розумовського. Гордість Глухова – учительський інститут, заснований у 1874 р. (нині – педагогічний університет), який у різний час закінчували Олександр Двоженко, Сергієв-Ценський, Володимир Нарбут та інші.

Серед уродженців Глухівщини - композитори Березовський і Бортнянський, поет-акмеїст Володимир Нарбут, художник-графік Георгий Нарбут, письменник і педагог Гоголя і Гребінки Калужинський та багато інших. У різний час у Глухові бували Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Дмитро Фонвізін, Михайло Глінка та інші. Шевченко свої враження про Глухів передав в оповіданні «Капітанша». 4-16 листопада 1708 р. Петро I із Глухова керував військовою операцією проти шведів і в одному зі своїх наказів назвав його знаним і великим містом.

З 1708 р. Глухів був резиденцією гетьманів Лівобережної України, в 1722-1727, 1764-1786 р. – тут знаходилася Малоросійська колегія, а в 1734-1750 р. - «Правління гетьманського уряду». Тому Глухів називають гетьманською столицею, а візитівкою району може бути тільки булава - символ влади.

Сумська область

Сумська область – область у північно-східній частині України; охоплює частини Середньоруської височини і Придніпровської низовини. Утворена 10 січня 1939 року. Центр – місто Суми.

Площа 23,8 тис. км². Станом на 1 січня 2018 р., за оцінкою Головного управління статистики в Сумській області, чисельність населення Сумської області становила 1094,3 тис. осіб.

Національний склад за переписом 2001 р.: українців – 88,8%, росіян – 9,4%, інших – 1,8%.

До складу області входять 18 районів, 15 міст, з яких 7 обласного значення: Суми, Глухів, Конотоп, Лебедин, Охтирка, Ромни, Шостка та 8 районного значення, 20 селищ міського типу, 1411 села, 55 селища, 20 селищних рад, 384 сільські ради.

Герб Сумської області – символічний знак, що виражає історичні й духовні традиції Сумщини. Автор герба – Ю.М. Шелковніков.

Прапор Сумської області – символічний знак, що відображає історичні та духовні традиції Сумщини. Автор прапора – Ю.М. Шелковніков.

Сучасні прапор і герб Сумської області затверджені 12 липня 2000 року 15-ю сесією Сумської обласної ради третього скликання.

ШОСТКИНСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1211 км²
Населення: 20 623 (на 1.02.2016)

Люди тут жили 15 тис. років тому. Густі ліси, заселені дикими тваринами, багаті рибою ріки та озера сприяли процвітанню місцевого населення, яке в ХV-ХVІ ст. поповнилося біглими селянами з Правобережної України. На млинах мололи не лише зерно, а й деревне вугілля та селітру, яку продавали в Москву і Петербург на порохові заводи. У 1739 р. в Локотках (нині район Шостки) відкрився перший пороховий завод. З 1848 р. в Шостці стали виготовляти капсулі для рушниць. Так що «хімичили» шосткинці віддавна. А прославив Шостку на весь світ завод «Свема», що з 1931 р. постачав кіноплівку на всі кіностудії СРСР. «Свема» стала візитівкою району.

Одним із найвидатніших уродженців району є український письменник і мовознавець Пантелеймон Куліш (народився в містечку Вороніж), автор першої фонетичної абетки української мови, яка покладена в основу сучасного українського правопису.

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1,1 тис. км²
Населення: 27 778 (на 1.02.2016)

Вперше Путивль згадується в Іпатівському літопису 1146 р. У XII ст. це була феодальне володіння Новгород-Сіверських князів Ольговичів і найбільше місто Посейм’я. Звідси в 1185 р. князь Ігор Святославич рушав на війну з половцями, а його дружина Ярославна плакала на стінах міста. Про це ми читали в «Слові о полку Ігоревім».

Перлина нинішньої Путивльщини - відновлений Молчанський жіночий монастир.

Уродженцями Путивлського району є Семен Руднєв — комісар з’єднання під командуванням С. А. Ковпака, генерал-майор, Герой Радянського Союзу ; Дмитро Масалитинів – полковник Армії УНР.

КРОЛЕВЕЦКИЙ РАЙОН

Площа: 1300 км²
Населення: 38 358 (на 1.02.2016)

Головна туристична принада «королівського міста» – яблуня-колонія. Однак на весь світ уславили Кролевець майстри фабрики художнього ткацтва своїми унікальними червоно-білими рушниками. Візитівка району - рушник.

Відомим усій Україні уродженцем Кролевця є Микола Олексійович Лукаш – талановитий український перекладач, мовознавець і поліглот.

У Кролевці народився, жив і творив український радянський письменник Панас Кочура, понад 45 років прикутий хворобою до ліжка. Також уродженцем району є Коломієць Олександр Павлович (1885 — 10 січня 1938) — член Української Центральної Ради.

БУРИНСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1100 км²
Населення: 24 991 (на 1.02.2016)

Перша згадка про Буринь зустрічається в «Списку руських городів далеких і близьких», яке належить до 1387–1392 років. З документа випливає, що до 80-х р. XVII ст. селище перебувало у володінні церкви. Населення займалося переважно землеробством і тваринництвом. Наприкінці XVIII ст. селище перейшло у володіння декільком поміщикам, почали розвиватися ремесла і торгівля. Ходили легенди про жорстокість місцевих поміщиків. Під час Німецько-радянської війни в густих лісах Буринщини орудували партизани. В післявоєнний час Буринський район був одним із кращих в област за сільськогосподарськими показниками, зокрема у тваринництві и виробництві цукру. Символ Буринського району - бичок.

Уродженцем району є народний артист України Віталій Васильович Білоножко. Ще одна гордість краю — відважний козацький ватажок Семен Гаркуша. Відомий народний месник, український Робін Гуд, 8 років прожив на горі Круглій, що на території Буринського району.

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1500 км²
Населення: 50 587 (на 1.02.2016)

Укріплене місто Вир згадується 1111 р. у Воскресенському літопису у зв’язку з походом князя Володимира Мономаха проти половців. Більшість населення нинішнього Білопілля складали військові обивателі. У забудові міста взяла участь імператриця Катерина II, яка затвердила план Білопілля, перетворивши раціонально живописний населений пункт на прямокутно-решітчастий. Деякі дерев’яні будови збереглися. Найвідомішими уродженцями Білопілля є видатний радянський педагог Антон Макаренко і талановитий український поет Олександр Олесь (Кандиба), широко відомі за межами України.

СУМСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1853 км²
Населення: 62 439 (на 1.02.2016)

В обласному центрі багато гідних уваги об’єктів: Воскресенська церква, Троїцький і Спасо-Преображенський собори, музеї, місця, пов’язані з перебуванням у Сумах Антона Чехова, Олександра Купріна, Владимира Короленка та інших відомих людей. У Сумському районі знаходяться дом-музей Петра Чайковського (Низи), особняк Ліщинського і дендропарк (Кияниця), залишки архітектурного ансамблю роботи Джакомо Кваренгі (Хотінь) та інші. Однак символом міста стала альтанка, розташована у сквері на Покровській площі. Ажурна дерев’яна споруда невідомого автора 2-ї половини XIX ст. є улюбленицею сум’ян уже більше ста років.

КОНОТОПСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1700 км²
Населення: 28 974 (на 1.02.2016)

Перша згадка про Конотоп датується другою половиною XVII ст. Це була фортеця, споруджена на болотистій річці Єзуч. В історії міста багато значущих подій, наприклад, широко відома Конотопська битва.

Конотоп розташований на важливому торговому шляху Москва – Київ, і це сприяло розвитку торгівлі. «Прославив» Конотоп письменник Квітка-Основ’яненко, показавши в повісті «Конотопська відьма» невігластво місцевого козацького старшини. У другій половині 18 ст. Конотоп став великим промислово-торговим центром. З відкриттям у 1869 р. головних залізничних майстерень, вокзалу і паровозного депо у міста почався новий етап розвитку. І нині Конотоп – найбільший залізничний вузол Сумщини і єдине місто області, де є трамвай. Тому візитівка міста – паровоз.

У с. Шпотівка Конотопського району народився всесвітньо відомий український, американський та німецький вчений у галузі механіки Степан Прокопович Тимошенко, батько теоретичної механіки, основоположник теорії міцності матеріалів, теорії пружності та коливань. Один із організаторів і перших академіків Української академії наук (УАН). Автор відомої теорії балок. Одним з його найкращих шкільних приятелів став Абрам Йоффе, з яким Степан підтримував дружні стосунки і в зрілому віці.

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1350 км²
Населення: 28 558 (на 1.02.2016)

Багата природа, безкраї лани, працелюбні селяни. Тут були утворені перші на території області колгоспи. Головна відмінність району від інших полягає в тому, що на Краснопільщині знаходиться найвища точка Сумщини, позначена великим хрестом.

Уродженцями Краснопільського району є письменник і політичний діяч Гнат Михайличенко, український художник Петро Соколов, заслужений архітектор України, колишній головний архітектор Сумської області Анатолій Дейнека.

РОМЕНСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1900 км²
Населення: 33 122 (на 1.02.2016)

Ромни – давньоруське місто, розташоване на березі р. Ромен. Вперше згадується в «Повчанні Володимира Мономаха» 1096 р. Постійно потерпав від нападів орди, Литви, Польщі. Під час Північної війни тут відбувалися бойові дії. Король Швеції Карл XII розмістив тут свою штаб-квартиру.

У роменському театрі грав Щепкін, якого майбутній декабрист Волконський викупив до Москви. У Ромнах народився, виріс і працював відомий радянський фізик, академік Абрам Йоффе. У селі Пустовійтівка народився незабутній гетьман Калнишевський. Село Москалівка є батьківщиною Макаренка Миколи Омеляновича – видатного українського археолога і мистецтвознавця, який був страчений радянською владою через відмову в 1934 р. підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.

Роменщина є колискою талановитого український роду Потебні, з якого походять Потебня Олександр Опанасович – видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, доктор філології, професор, член-кореспондент Петербурзької АН з 1875 р., член багатьох (у тому числі зарубіжних) наукових товариств, лауреат Уваровської премії. Його брат – військовий та політичний діяч Андрій Потебня; сини – український ботанік Андрій Олександрович Потебня та електротехнік Олександр Олександрович Потебня.

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1065 км²
Населення: 35 067 (на 1.02.2016)

Тростянець з’явився на карті Слобідської України в 50-х р. XVII ст., взявши назву від однойменної річки. Туристів приваблює урочище «Нескучне» з гротом німф і дендропарк. Головна ж родзинка – Круглий двір, який слугував цирком, театром, манежем князям Голіциним. Нині це музей просто неба.

Найвідомішим уродженцем міста є Микола Хвильовий – український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 900 км²
Населення: 18 792 (на 1.02.2016)

Містечко з’явилося в ХVII ст. на березі ріки Линівки на території, що знаходилася під владою Литви. У 1764 р. Катерина II подарувала Липову Долину гетьману Розумовському, а в 1785 р. село було продане в казну. В економічному відношенні це було типове село Лівобережної України. Зі своїх клаптів землі селяни не могли прогодуватися, тому багато липоводолинців займалися кустарними промислами. Візитівка району - вітряк.

Далеко за межами України відоме ім'я уродженця Липоводолинщини живописця і поета Онацького Никанора Харитоновича. Він був засновником і першим директором Сумського художнього музею, який тепер носить його ім'я.

Відомий в Україні уродженець села Русанівка Леонід Новиченко – критик, літературознавець, академік Національної Академії наук

ВЕЛИКОПИСАРІВСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 830 км²
Населення: 19 112 (на 1.02.2016)

Наприкінці XVII ст. тут знаходилися хутори, які підлягали м. Вольне (нині с. Вільне Великописарівського району). Місто було одним із укріплень Бєлгородської оборонної лінії. Частина цих земель надавалась у користування воєводським писарям. Після Полтавської битви 1709 р. Петро I подарував землі фельдмаршалу князю Голіцину, який почав заселяти територію переселенцями з-за Дніпра. Так з’явилася слобода Писарівка, яку назвали Великою, щоб не плутати з Писарівкою на Мерлі.

Головна гордість краю - кобзарі. Тут народилися десятки відомих кобзарів (Є. Мовчан, С. Пасюга, Г. Кожушко та ін.). У 2-й пол. XVIII ст. у Великій Писарівці було відкрито притулок для сліпих бандуристів. Так що бандуру можна вважати візитівкою району.

Площа: 1025 км²
Населення: 24 524 (на 1.02.2016)

Городище Київської Русі свідчить про давню історію регіону. У 1839 р. в с. Кулішівка Недригайлівського району було знайдено скелет мамонта, у 1978 р. на цьому місці встановлено пам’ятник доісторичній тварині. Мамонт став візитівкою Недригайлівщини.

Видатним уродженцем Недригайлівського району (смт Терни) є український співак Анатолій Юрійович Мокренко, професор Національної музичної академії України, генеральний директор і художній керівник Національної опери України імені Тараса Шевченка, один із фундаторів і активний член Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

У селі Курмани народився Дмитро Білоус – український поет, перекладач з болгарської мови, літературний критик, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (за книжку «Диво калинове»), автор збірок гумору та сатири, книжок для дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників.

Село Хоружівка є батьківщиною двох відомих в усій Україні Ющенків – Президента України Петра Ющенка і поета Олекси Ющенка.

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1700 кв. ²
Населення: 9 758 (на 1.02.2016)

У минулому Лебедин був військовим опорним пунктом у боротьбі проти турецько-татарської агресії. Назвою своєю районний центр завдячує лебедям, що живуть на відомому своєю красою озері. Історія району багата на події. Однак головна нинішня перлина Лебединщини - природний заповідник «Михайлівська цілина».

У Лебедині багато років жив і працював український поет-романтик Михайло Петренко, автор широко відомої пісні «Дивлюсь я на небо…»

Уродженцем Лебедина є славетний Борис Гмиря – видатний український оперний співак, народний артист СРСР.

ОХТИРСЬКИЙ РАЙОН

Площа: 1284 км²
Населення: 26 482 (на 1.02.2016)

Від часу появи Охтирського острогу 1645 р. на берегу р. Охтирки історичних фактів накопичилось надзвичайно багато, однак пам’яток про них збереглося значно менше. Охтирщина – це музей церковної архітектури просто неба, і будь-який монастир чи храм міг би стати візитівкою району. Наприклад, Покровський собор, побудований за проектом Растреллі, за розпорядженням імператриці Катерини Петрівни. Охтирці можуть похвалитися планетарієм і тераріумом. Проте славу району в радянський період принесли нафтові родовища. Тому візитівкою Охтирщини можна вважати нафтовишку. Найвідомішим уродженцем міста є Іван Багряний - український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Уродженцями району є незабутній і неповторний гуморист Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович) – український письменник, новеліст, класик сатиричної прозиХХ ст. та його старший і мнеш відомий брат –письменник-гуморист Василь Чечвянський (Губенко), якого було розстріляно за часів єжовщини у 1937 р.